Зима нас вдосталь розважала:

Ми Новий рік й Різдво стрічали,

Були щедрівки, жарти, сміх,

Катались з гірок снігових…

Прийшла пора Зимі на Північ повертатись,

Тож хоче вона з нами попрощатись, –

Дарує Масницю нам на прощання, –

Свято веселе зимове останнє…

Неможливо уявити собі завершення зими без традиційного тижня Масниці. Яскравим завершенням насиченого подіями тижня у КЗ «Черешенський ліцей» стало святкування Масниці.

Масниця, Масляна, Колодій – одне з найулюбленіших українських свят, що корінням своїм сягає часів Київської Русі. Цього дня вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила.

Набралися могутності і тепла Сонця і черешенські ліцеїсти. Зустрічали Весну дівчата красивим обрядовим деревцем, прикрашеним стрічками та двіночками, а молодші учні прийшли на свято з виготовленими власноруч ляльками-Масницями. Ігри, ласощі, сміх, веселощі, смажене на вогнищі сало, смачні млинці з різними начинками. Весело, дружньо святкували. Не забули у Прощену неділю попросити пробачення у друзів, пробачити один одному всі образи та спалити їх у вогнищі разом з зимовим холодом.

- Простіть, якщо щось неладне між нами вийшло!

- Бог простить!

- І вдруге простіть!

- Бог простить!

- І втретє простіть!

- Бог простить!

Високо над деревами клубився чорний димок – це догорало солом’яне опудало зимової богині Морени. Її попіл розвіявся за вітром, тож і зима уже зовсім скоро здасть свої позиції й поступиться місцем весні.