Черешенські старшокласники на іменинах у Довженка
Осінь струшує золотаве листя беріз, ніби відраховуючи за днинами 125 років з дня народження Олександра Довженка. Сонцедайний світлий день напоює теплом. Мелодії «довженківських» пісень чути в кожному куточку Сосницького краю. Стоїть Сашко, зустрічає гостей щирим поглядом і відкритою душею, приймає квіти до своїх ніг, привітання гостей, слова подяки. А ми з учнями вловлюємо струнами душі яскраві, невидимі оку, кадри фільму-біографії письменника. І постають вони живою кінострічкою в нашій уяві. Погляд притягує фотовиставка. Розглядаємо, згадуємо, милуємося… і зупиняємося на берегах чарівної Десни. Вона надихала Довженка, надавала сил. 
Пані екскурсовод захопила дітей розповіддю про родину Довженка та сімейні реліквії: цукорниця, що змайстрована ще золотими руками діда; самовар, подарований батьками на весілля сестри Поліни; годинник, як відлік зовсім іншого виміру і часу. З родинних портретів за нами спостерігають очі батька і матері О.Довженка. Діти одразу помітили велику схожість Сашка з батьком. А мама, ніби й досі пам’ятає обмальовану яблуками білу хустину, але вже не сердиться, а пишається своїм сином.
Емоцій було вдосталь. А головне, що вони зворушили душі дітей. Нехай Довженківська садиба повниться відвідувачами в будь-яку пору року. Чи то пахне яблуками, чи свіжоскошеною травою, чи осінніми квітами.